6 травня
2011 року в Кіровоградському обласному художньому музеї відбулося відкриття
виставки творів художниці - землячки, члена Національної спілки художників
України Наталії Пухінди, Івана Турецького, Ольги Турецької, Лук’яна Турецького
та Вікторії Пухинди – спільної родинної виставки, яка представляє творчість
двох поколінь. На виставці презентуються роботи подружжя Наталії Пухінди і
Івана Турецького, а також їх дітей – доньки Ольги та сина Лук’яна, роботи
двоюрідної сестри Наталії Миколаївни – Вікторії Пухінди. До уваги відвідувачів
пропонується широкий спектр мистецької творчості родини Пухінди - Турецьких: живопис, графіка,
фотографія, прикладне мистецтво та предмети декору.
Наталія Пухінда народилась 23 січня 1955 року
в м. Кіровограді, тож дитинство і юність майбутньої мисткині пов’язане з рідним містом. З дитинства вона
виявляла неабиякий потяг до малювання, саме тому і навчалась у Кіровоградській
художній школі. Життєвий шлях привів її до м. Одеси, де в 1975 році вона
закінчила Державне художнє училище ім. М. Грекова,
потім до Львова, де навчалась у Львівському державному інституті прикладного та
декоративного мистецтва (1983р.), де зараз і мешкає уся її родина. Н. Пухінда працює
в галузі станкового та монументального живопису, графіці. Її твори знаходяться
в приватних колекціях України та за кордоном. Це перша персональна виставка
творів Наталії Миколаївни та її родини в м. Кіровограді. Художниці доступні для вислову майже всі основні жанри
малярства – портрет, краєвид (вельми часто поєднаний з
натюрмортом) та натюрморт у його рафінованому вигляді. Портретний живопис у
доробку художниці займає вельми скромне місце, але тільки через те, що вона
береться портретувати лише добре відомих
їй людей. А процес вивчення натури дуже часто розтягується на роки. Тим не
менше, портрети виконані художницею дають вичерпну характеристику людей на них представлених – їх смаки, спосіб
побутування, устремління. Н. Пухінда вважає натюрморт найбільш вдячною формою
освідчення у любові до чуттєвої матеріальної краси світу. Натюрморт – пейзаж –
портрет для художниці не засіб класифікації світу по поличках жанрів, а спосіб
передати свій погляд на нього, як єдину субстанцію що існує за спільними
законами гармонії. Саме тому предмети у Наталії настільки портретно виразні,
квіти нагадують вишукану порцеляну, пейзаж виглядає як букет у перспективі, а
люди набувають квіткової декоративності. У неї дві пристрасті – антикваріат і
квіти – символ краси миттєвої, краси вічної. Всі учасники її натюрмортів;
свічники, книжки, вази, годинники, музичні інструменти … колись були
фрагментами декорації у п’єсі «Життя людей», чиї реальні біографії назавжди
залишись за кадром. Провідний жанр творчості Наталії Пухінди – натюрморт, тема
яких – долі людей, залишені в речах: вони схожі на нескінчену подорож часом, де
душа шукає вічних аналогій. Використавши традицію, як елемент світогляду,
художниця надала мандрівним сюжетам модерного трактування. Від середини 1990-х
років у сюжетах Наталії Пухінди зосереджено стан самоти, як незаперечної
трагічної умови мистецької свободи ("Час срібла”). Мотив зупиненого часу є неперервною ланкою між людиною
та вічністю. Ранні пейзажні образи художниці створені на метафізичному
зіткненні теплого відчуття землі та байдужої присутності космосу: "Прогулянка”,
"Самотній”, "Ніч у місті”. В них і ритмічна підпорядкованість краєвиду руху
хмар, вітру, лету темних небесних глибин, що уособлюють стан щемливого
неспокою, немов тональна ламкість простору несе ідею вселенської пустоти. Тема історії в контексті
приватного життя постає в серії натюрмортів "Арт-деко у Львові”, "Фортуна Нова”,
"Білі півонії”. Усталений простір натюрмортів 2000-х років активізовано
динамікою часу, який стає головною дійовою особою, а в пейзажах – образні
узагальнення призводять до еволюції малярської манери мисткині. Експонує свої
твори художниця не часто, але на престижних виставках у Києві чи Львові,
так і в зарубіжжі – Німеччині, Швейцарії, Австрії, Франції, Іспанії, США,
Польщі, Словаччині.
У 2009
році у Львові була відкрита галерея "Лукас”, створення якої в атмосфері
культурно-мистецького життя міста було абсолютно невипадковим і саме тут була
представлена творчість родини Пухінди-Турецьких.
Іван
Турецький – народився 17 серпня 1956 року в м. Красноярську – член Національної
спілки художників України. Освіту отримав у Львівському училищі прикладного
мистецтва ім. Івана Труша, та Львівському державному інституті прикладного та
декоративного мистецтва. Працює в галузі живопису, графіки та геральдики.
Багато з його творів стали набутком приватних зібрань в Україні та за кордоном.
Лук’ян Турецький – народився 10 травня 1979р. у м. Львові.
Навчався у Львівському державному коледжі декоративного і ужиткового мистецтва ім.
Івана Труша, потім у
Львівській Національній академії мистецтв на кафедрі графічного дизайну.
Захоплюється фотографією. Працює дизайнером-графіком у власній студії "2D
Studio”.
Ольга
Турецька – народилась 14 лютого 1984 року у м. Львові, навчалась у Львівському
державному коледжі декоративного і ужиткового мистецтва ім. Івана Труша (1999-2003рр.).
У 2009 році з відзнакою закінчила
Львівську Національну Академію мистецтв за спеціальністю –
художнє скло. Твори Ольги представлялись на багатьох персональних,
всеукраїнських та міжнародних виставках. Працює в галузі прикладного мистецтва та живопису.
Вікторія
Пухинда народилась 7 жовтня 1971 року в м. Кіровограді. Після закінчення
Кіровоградської загальноосвітньої школи
№ 5, з 1989 по 1994 р. навчалась у м. Львові, у Львівському державному коледжі
декоративного і ужиткового мистецтва ім. Івана Труша. Її викладачами з фаху кераміки були
визначні львівські митці Т. Драган та Т. Левків. Вікторія працює з малими
скульптурними формами, для неї також близька тема анімалістики. Працює
викладачем у Кіровоградському обласному
дитячо-юнацькому центрі.
Представлений
на виставці творчий доробок (понад 60 робіт) родини Пухінди - Турецьких
різноплановий, із різнобічним творчим інтересом, відкриває одну із сторінок
неповторного, своєрідного світу мистецтва. Заповнення зали слід розглядати не
стільки як дію натхнення, а як синтез творчої енергії та системи завдань і
вимог, що надають цій енергії форму.
